Процес термічної обробки металу, який змінює механічні властивості поверхні шляхом нагрівання та охолодження поверхні сталевих деталей. Поверхневе гартування є основним змістом термічної обробки поверхні. Його метою є отримання поверхневого шару високої твердості та сприятливого розподілу внутрішнього напруження для підвищення зносостійкості та стійкості до втоми заготовки.
Посилений процес термообробки металу на поверхні заготовки. Він широко використовується в деталях, які вимагають високої зносостійкості, стійкості до втоми та великого ударного навантаження на поверхню, але також мають добру пластичність і міцність у цілому, таких як колінчасті вали, розподільні вали, шестерні трансмісії тощо. Термічна обробка поверхні поділяється на дві категорії: поверхневе гартування та хімічна термічна обробка.
потоплення 2022/8/12 8:34:44
Поверхневе зміцнення
Заготівля швидко нагрівається через різні джерела тепла та швидко охолоджується, коли температура поверхні деталі досягає вище критичної точки (у цей час температура серця заготовки нижче критичної точки), так що поверхня заготовка загартовується, а серце залишається оригінальною тканиною. Щоб нагріти лише поверхню заготовки, джерело тепла, яке використовується, повинно мати високу щільність енергії. Відповідно до різних методів нагрівання, поверхневе гартування можна розділити на індукційне нагрівання (висока частота, проміжна частота, частота живлення), поверхневе гартування, полум’яне гартування поверхні, гартування поверхні нагрівання електричним контактом, гартування поверхні нагрівання електролітом, гартування поверхні лазерного нагрівання, електронне гартування. поверхневе гартування променем і т. д. Найбільш широко в промисловості використовується індукційний нагрів і поверхневе гартування полум'ям.
Хіміко-теплова обробка
Деталь нагрівається та ізольована в середовищі, що містить активні елементи, так що активні атоми в середовищі проникають у поверхню деталі або утворюють покриття з сполуки для зміни тканини та хімічного складу поверхневого шару, так що поверхня деталі має спеціальні механічні або фізико-хімічні властивості. Інші відповідні термічні обробки зазвичай потрібні до та після хімічної проникнення, щоб максимізувати потенціал інфільтраційного шару та досягти найкращого збігу між центром заготовки та поверхнею з точки зору структури, продуктивності тощо. Відповідно до різної інфільтрації елементів, хімічну термічну обробку можна розділити на науглерожування, азотування, боронування, силіконування, сірчання, алюмінірування, хромування, цинкування, спільне просочування азотування вуглецю, коосмос алюміній-хром тощо.
Гартування контактним опором нагріву
Напруга менше 5 вольт додається до заготовки через електрод, великий струм протікає через контакт між електродом і заготівлею, і створюється великий опір тепла, так що поверхня заготовки нагрівається до температуру гарту, а потім електрод видаляють. Тепло передається в заготовку, а поверхня швидко охолоджується, що досягає мети загартування. При роботі з довгими заготовками електрод продовжує рухатися вперед, а частина, що залишилася позаду, постійно твердне.
потоплення 2022/8/12 8:35:07
Переваги цього методу полягають у тому, що обладнання просте, легке в експлуатації, легко автоматизоване, деформація заготовки мінімальна, і немає необхідності відпуску, що може значно підвищити зносостійкість і стійкість до стирання заготовки, але шар зміцнення тонкий ({{0}}.15 до 0,35 мм). Рівномірність мікроструктури і твердості погана. Цей метод в основному використовується при поверхневому гартуванні рейок верстатів з чавуну, і область його застосування невелика.
Електролітичний нагрів і гарт
Заготовку поміщають у водний розчин кислоти, лугу або солі, заготовку з'єднують з катодом, а електролізер з'єднують з анодом. Після підключення ДК відбувається електроліз електроліту, на аноді виділяється кисень, а на заготовці – водень. Водень утворює газову плівку навколо заготовки, перетворюючись на резистор і виробляючи тепло. Поверхня заготовки швидко нагрівається до температури гарту, після чого припиняється живлення. Газова плівка відразу зникає. Електроліт стає загартовуючим середовищем, завдяки чому поверхня заготовки швидко охолоджується і твердне. Зазвичай використовуваним електролітом є водний розчин, що містить 5-18 відсотків карбонату натрію. Метод електролітичного нагрівання простий, час обробки короткий, час нагрівання становить лише 5-10 с, продуктивність висока, а спотворення гарту невелике. Він підходить для масового виробництва дрібних деталей. Його використовували для гарту поверхні на кінці вихлопної труби двигуна.
Термообробка лазером
Застосування лазера в термічній обробці почалося на початку 1970-х років, а потім увійшло до стадії виробничого застосування зі стадії лабораторних досліджень. Коли сфокусований лазер з високою щільністю енергії (10 Вт/см) світить на поверхню металу, поверхня металу піднімається до температури гасіння за кілька відсотків або навіть за кілька секунд. Оскільки точка опромінення нагрівається дуже швидко, і тепло не встигає досягти навколишніх металів, коли лазерне випромінювання припиняється, метал навколо точки опромінення діє як гасильне середовище та поглинає велику кількість тепла, так що точка опромінення швидко охолоджується і виходить дуже тонка тканина, яка має високі механічні властивості. Якщо температура нагрівання досить висока, щоб розплавити металеву поверхню, після охолодження можна отримати гладку поверхню, яка називається гламінацією.
потоплення 2022/8/12 8:35:33
Лазерний нагрів також можна використовувати для локального легування, тобто нанесення шару зносостійкого або жароміцного металу на частини заготовки, які легко зношуються або потребують термостійкості, або наносять покриття. містять зносостійкі або жаростійкі метали, а потім швидко розплавляються лазерним опроміненням з утворенням зносостійкого або жаростійкого шару сплаву. Нанесіть шар хрому на деталі, які потребують термостійкості, а потім швидко розплавте його за допомогою лазера, щоб утворити тверду термостійку поверхню, що містить хром, що може значно покращити термін служби та термостійкість заготовки.
Електронно-променева термообробка
Дослідження та застосування розпочалися ще в 1970} році. Спочатку його використовували для безперервного відпалу тонких сталевих смуг і сталевого дроту з щільністю енергії до 1 0 Вт/см. За винятком того, що поверхневе гасіння електронного пучка повинно здійснюватися у вакуумі, інші характеристики такі ж, як у лазерів. Коли електронний промінь бомбардує поверхню металу, точка бомбардування швидко нагрівається. Глибина проникнення електронного пучка в матеріал залежить від напруги прискорення та щільності матеріалу. Наприклад, теоретична глибина проникнення електронного променя потужністю 150 кВт на поверхню заліза становить приблизно 0,076 мм; на поверхні алюмінію він може досягати 0,16 мм.
Електронний промінь бомбардував поверхню за короткий час, і температура поверхні швидко зростала, тоді як матриця залишалася холодною. Коли електронний промінь припиняє бомбардування, тепло швидко передається холодному металу матриці, так що поверхня нагріву самогаситься. Для ефективного виконання «самоохолоджуваного загартування» між об’ємом усієї заготовки та об’ємом загартованої поверхні слід підтримувати щонайменше 5:1. Температура поверхні і глибина загартування також пов'язані з часом бомбардування. Швидкість нагрівання при термічній обробці електронним променем висока, а час аустенітизації становить лише кілька секунд або менше, тому зерна на поверхні заготовки дуже тонкі, твердість вища, ніж звичайна термічна обробка, і вона має хороші механічні властивості властивості.

